Франція при Шарлі де Голлі є найближчим до ідеології української технократії реальним історичним прикладом. При його правлінні самостійницький політичний підхід мав блискучий успіх.
Де Голль починав політичну кар’єру як лідер французького спротиву гітлерівській окупації та маріонетковому про-німецькому режиму Віші. Він воював проти Третього Рейху на боці США та Великобританії. Але він ще тоді реалістично дивився на роль союзників і зробив все можливе, щоб Франція не стала маріонеткою США. Після звільнення Парижу від німців, він одразу зайнявся відновленням французької республіки. Завдяки його рішучим та швидким діям, Франція не отримала американської адміністрації і одразу стала самостійною державою.
В 1958, в кризовій ситуації, Шарль де Голль став президентом Франції. Тоді ж була прийнята конституція, яка розширила повноваження президента за рахунок парламенту. Політичні опоненти називали це “режимом особистої влади” де Голля. При ньому Франція стала ядерною (1960) та космічною державою, третьою в світі після США та СРСР.
Економіка Франції керувалась державою за принципом дирижизму: централізованої державної координації зусиль приватного бізнесу та державного сектору. Розвивались передові галузі, такі як електроніка та комп’ютерна техніка. Рівень життя французів зростав разом з виробництвом споживчих товарів. Франція повністю розрахувалась з зовнішніми боргами і сама стала одним з провідних кредиторів світу. До 1965 Франція накопичила 4,5 млрд доларів. Де Голль обміняв ці долари на золото і проголосив відмову від долара як міжнародної валюти та перехід на золотий стандарт в міжнародних розрахунках.
Де Голль мав на меті відродити велич Франції. Він прямо казав, що держава, гідна величі Франції, не має друзів, а союзники — це чужинці, які завтра можуть стати ворогами. В 1966 Франція вийшла з НАТО після того як вимоги де Голля щодо рівної з Великобританією та США ролі в союзі не були виконані. Франція на той момент вже мала не лише ядерну зброю, а й ядерні підводні човни. Щоб опиратись впливу США, де Голль пішов на певне зближення з СРСР. Але при цьому був і проти комуністів: відверто називав комуністичну партію Франції “недостатньо національною і французькою”, а комуністів — сепаратистами та агентурою зовнішнього впливу.
Після смерті де Голля його самостійницький курс був згорнутий: він так і не знайшов наступника, здатного впевнено продовжувати його справу. Франція повернулась до НАТО. З тих пір вплив Франції поступово згасає і про французьку наддержавність вже не йдеться. Падає й міжнародне значення французької мови. 100 років тому французька була основною мовою міжнародного спілкування, а зараз нею стала англійська. Цей приклад показує, що українським технократам слід приділити особливу увагу проблемі наслідування та довготривалої стабільності. Ця проблема вирішується в першу чергу шляхом виховання нових поколінь українських технократів, про що йтиметься далі.
Шарль де Голль є показовим прикладом ролі особистості в історії. Тільки постаті подібного ґатунку здатні вивести Україну з хронічної кризи!