Ті з віруючих, хто проти кріоніки та технологічного безсмертя, не усвідомлюють наскільки їхня віра поверхнева та вразлива, а їхні забобони – аморальні та навіть грішні.
Кріоніка – це технологія призупинки смерті та розкладення тіла до кращих часів. Потенційне безкінечне продовження життя в ті кращі часи так само досягатиметься технологіями – тільки тими, які на даний момент ще не повністю відомі та досліджені (інакше ми б вже були безсмертними і без кріоніки).
Нам доводилось вести дискусію з одним юним греко-католиком, який вчиться на священника. Так він буквально казав, що його релігія – це релігія смерті. Що життя – це випробування, дане Богом, щоб після смерті душа потрапила на суд. І якщо смерть зникне – зникне і сенс від його релігії. Тобто, на думку юного греко-католика, появи якоїсь там технології достатньо, щоб знищити греко-католицтво, а то й християнство в цілому. Абсурд?!
Чи готові решта віруючих, в тому числі священиків, погодитись з тим, що їхня віра настільки слабка, що всього лиш поява певних технологій повністю позбавить їхню релігію сенсу? Сподіваємось, що в них все ж таки вистачить мудрості зрозуміти, що відмовляти старим та смертельно хворим людям в праві на життя (бодай через кріоніку, в перспективі – через кращі технології) так само аморально та грішно, як, наприклад, відмовляти ненародженій дитині в праві на життя, вбиваючи її абортом.
Ми, українські технократи, вважаємо аборт вбивством. Навіть ті з нас, хто не вважають себе віруючими в конкретне божество конкретної релігії, проти аборту як вбивства. Таким самим вбивством є і відмова старим та помираючим бодай в кріоніці, технологічно вже доступній в наш час. Протидія намірам УТП втілити кріоніку на рівні держави фактично є масовим вбивством сотень тисяч українців щороку.
А свідома та добровільна відмова від кріоніки та безсмертя для самого себе – це взагалі самогубство, яке в тому ж християнстві є тяжким гріхом.