Технології відкривають шлях навіть до безсмертя. Давня мрія людства, яка досі вважається більшістю людей недосяжною утопією, може стати реальністю в найкоротші терміни. Треба лиш щоб цього захотіла державна влада з великою народною підтримкою.
До безсмертя через такі складні речі як кіборгізація, генна інженерія або нанотехнології наука ще далека. Це все не зможе врятувати тих людей, які вмирають вже сьогодні і які не мають десятків-сотень років в запасі щоб дочекатись потрібних для безсмертя наукових проривів. Зате можна застосувати кріогенну консервацію тіла, яка дасть змогу зупинити процес безповоротного розкладання. Особливо важливо зупинити некроз мозку, адже саме розкладання нейронних зв’язків являє собою справжню, безповоротну смерть раз і назавжди. Стабілізоване в кріогенному стані тіло пацієнта може не розкладатись сотні, а то й тисячі років. Цей час має бути достатнім, щоб знайти способи лікування усіх хвороб і навіть від старіння та смерті “від старості” як таких. Кріоніка дасть українцям, які помирають сьогодні, можливість воскреснути в майбутньому.
Кріоніка — порівняно проста технологія, яку технічно можна реалізувати ще з середини минулого століття. Початком сучасної кріоніки вважається вихід книги Роберта Еттінгера “Перспективи безсмертя” (1962). В ті часи, коли людство робило перші тріумфальні кроки в космосі, на майбутнє дивились в цілому значно оптимістичніше ніж зараз. Крім перспектив скорого підкорення космосу, такі як Еттінгер думали і над тим як забезпечити безсмертя через вже доступні на той момент технології.
Україна при владі технократів, скоріш за все, стане першою в світі країною, де безсмертя гарантується державою. Але в наш час влада в усіх без винятку країнах, як бідних так і багатих, як розвинених так і нерозвинених, самоусунулась від втілення кріоніки. Тому кріонікою займаються лише приватні кріонічні організації. Найстаріші та найбільші в світі — Alcor (1972) та Інститут Кріоніки (1976), обидві в США. Там зберігаються в дьюарах понад 100 кріонованих пацієнтів. Перший кріопацієнт, який зберігається понині, був кріонований в 1967. Зараз він зберігається в Alcor.
Сам автор “Перспектив безсмертя” Еттінгер був кріонований в 2011 в Інституті кріоніки — організації, в якій він був співзасновником. Третя в світі (та перша в Євразії) кріонічна організація КріоРус (2006) знаходиться в Москві та зберігає понад 80 пацієнтів. В світі існує ще кілька менших кріофірм, зокрема в США та Китаї.
Щоб правильно зрозуміти кріоніку, слід зрозуміти її технологічний процес. Він ділиться на три основні етапи:
- Підготовка тіла пацієнта — одразу після констатації смерті (безсилля сучасної медицини) тіло готується до кріогенного зберігання, процес “вмирання” призупиняється і ставиться “на паузу”.
- Довготривале зберігання в наднизькій температурі — може тривати десятки, сотні, а то й тисячі років без деградації тіла пацієнта.
- Розморозка та ремонт тіла пацієнта, оживлення в здоровому тілі — в далекому майбутньому, коли технології стануть достатньо розвиненими для цього.
Анабіоз організму в холоді, в тому числі високорозвиненого (риби, жаби, рептилії), зустрічається в природі. Відомі випадки коли тварини переживали десятки років в анабіозі, вмерзши в кригу. На півночі Росії геологи часто знаходили сибірських кутозубів у товщі вічної мерзлоті — і вони при відтаненні оживали. Зокрема, відомий випадок, коли кутозуб, знайдений в 1972 у вічній мерзлоті, відтанув та повернувся до нормального життя. Він був датований 1915 роком, тобто пережив заморозку протягом десятків років.
Особливість таких тварин, яка відрізняє їх від людей — холоднокровність та наявність антифризу в організмі. Людина від природи не має здатності впадати в анабіоз, зате має достатньо розуму, щоб компенсувати відсутність здатності до анабіозу за допомогою штучних маніпуляцій. Так само людина від природи не має змоги літати як птахи, зате може за допомогою винайдених власним розумом та зроблених власними руками літаків літати значно швидше та вище за будь-яку птаху.
Експерименти доводять, що органи та навіть мозкові тканини теплокровних тварин теж добре піддаються кріоконсервації. Технології кріоконсервації активно розробляються та безперервно вдосконалюються вченими та кріокомпаніями. В українських технократів по приході до влади вже буде готовий науковий задаток під налагодження масової кріоніки.
Підготовка тіла пацієнта починається з констатації смерті — визнання, що сучасна медицина не має змоги врятувати конкретно цього пацієнта. Після цього тіло пацієнта кладеться в ванну з холодною водою і починається перфузія. Кров замінюється на спеціальний розчин з кріопротектором — речовиною, яка не дозволить воді при перетворенні на кригу зруйнувати тканини тіла (особливо мозку).
Після перфузії здійснюється охолодження до -122 градусів (тут і далі — Цельсію). При цій температурі відбувається вітріфікація — тіло, пропитане спеціальним розчином, перетворюється на “склянку”. Далі тіло повільно охолоджують до температури рідкого азоту (-196 градусів). Після охолодження пацієнтів пакують до спеціальних цистерн-термосів для довготривалого зберігання.
Одна цистерна-термос, придатна до перевезення залізницею, може вмістити до 500 пацієнтів в разі кріонування всього тіла. На крайні випадки (війна або стихійне лихо, яке унеможливлює масову кріоніку всього тіла) ще можливе кріонування голів, що дасть змогу зберігати до 10 тисяч пацієнтів в одній цистерні. В Україні за рік вмирає приблизно 500 тисяч людей. Це означає, що для порятунку всіх людей від смерті потрібно приблизно 1000 цистерн на рік, або лиш 50 в “економному” (лише голови) варіанті, що є доступними цифрами для такої промислово розвиненої держави як Україна.
Цистерна-термос з рідким азотом не потребує постійного електроживлення, як звичайний холодильник. Температура -196 градусів підтримується в ній завдяки повільному випаровуванню рідкого азоту. Згори в цистерні залишається кілька кубометрів для випаровування азоту, який регулярно доливається (раз на місяць або кілька тижнів). Рідкий азот виготовляється шляхом зрідження атмосферного азоту (78% повітря). Здійснювати цей процес можна вночі, коли йде провал споживання електроенергії, а атомні електростанції продовжують працювати. Разом з азотом буде зріджуватись кисень (21% повітря), необхідний, зокрема, для аерокосмічної галузі та металургії.
Кріосховище майбутнього виглядає просто. Залізнична колія, з двох боків якої стоять на стаціонарних підставках великі (розміром з вагон) дьюари з кріопацієнтами в рідкому азоті. Раз на кілька тижнів по цій колії їздить локомотив з цистернами, з яких рідкий азот розливається в дьюари. Зберігати мільйони кріопацієнтів таким чином можна сотні років з мінімальними витратами.
Як буде виглядати відродження кріопацієнтів, конкретно сказати зараз неможливо. Втім, це не ставить працездатність та доцільність кріоніки під сумнів. Кріоністи не вважають смерть остаточною доки зберігається фізична можливість відновлення нейронних зв’язків мозку. Не обов’язково зараз вміти оживляти кріопацієнтів. Треба лиш призупинити розкладення тіла (і особливо мозку) на сотні років. За цей час українські технократи обов’язково вигадають значно кращі, “неймовірні” на даний момент, технології лікування хвороб та оживлення кріопацієнтів.
Померлим для кріоністів є тільки той, чий мозок остаточно і безповоротно розклався і не підлягає відновленню. На даний момент кріогенна консервація — єдиний спосіб зупинити розкладення тіла та мозку на довгий час, в той час як будь-який спосіб поховання гарантує остаточну смерть раз і назавжди.
Гарантована державою кріоніка позбавить українців страху смерті від більшості факторів. В тому числі смерті від хвороб системи кровообігу (найпоширеніша причина смерті в Україні), онкології та епідемій, подібних до COVID-19. З кріонікою етична проблема порятунку людських життів під час пандемії була б вирішена без носіння масок та локдаунів. І без марної надії на вакцинацію сумнівними препаратами, які не гарантують порятунок від смерті від ковіду (як у випадку з моєю тричі вакцинованою бабусею, описаному в розділі 1.4). А в деяких випадках “рятівні” вакцини навіть самі ставали причинами смерті. Зокрема, через 8 днів після вакцинації помер мій колега по інституту – і помер безповоротно, бо не був кріонований.
Якби на момент початку пандемії в Україні була кріоніка – пацієнти, померлі від ковіду, зараз чекали б свого відродження в кріотермосах. Так як ковід не був хворобою, яка масово косила здорових людей, не потрібен був маразматичний “карантин” з ураженням прав і свобод громадян. Не потрібен був тотальний параліч економіки та освіти ковідним локдауном. Потрібна була лиш кріоніка, яка вирішила б проблему порятунку від смерті українців, помираючих від ковіду.
Повномасштабна війна з РФ показала, що кріоніка, як і будь-що в нашому житті, не може лишатись поза політикою. Валерія Удалова, очільниця КріоРус, до 24.02.2022 вела нейтральну риторику, адже в неї було багато клієнтів в Україні. Але з початком війни вона однозначно підтримала РФ. Скоріш за все, не більш ніж на словах, але це все одно показує наскільки фантазії про мир в усьому світі ілюзорні. Ілюзорна і віра в те, що розум та наука припинять всі війни і принесуть людству мир в усьому світі.
Російські кріоністи — по суті вершки російського суспільства, найбільш зацікавлені в науці. Але далеко не всі з них виступили проти війни. Багато хто з них, включно з Валерією, підтримали у цій війні свою сторону — російську.
Ми, українські технократи, підтримуємо свою, українську, сторону. Ми влади в Україні ще не маємо, так само як російські кріоністи в РФ. Але якби й мали — не факт що ми не воювали б між собою. Тільки, можливо, ми б замість тіл загиблих військових обмінювались би кріонованими тілами.
Зараз, коли військові масово помирають в шпиталях від поранень, кріоніка вже сьогодні могла б їх рятувати якби була масово втілена на рівні держави. Десятки відсотків фронтових втрат перестали б бути безповоротними. Тому під час війни кріоніка набуває ще більшої актуальності, ніж в мирний час.
Проти кріоніки іноді виступають з точки зору релігії. Один юний греко-католик, який вчиться на священика, казав мені, мов, безсмертя через технології руйнує сенс його релігії, в якій смерть відіграє ключову роль. Цим він визнає, що поява якоїсь технології може просто взяти і помножити на нуль його релігію. Невже його віра настільки слабка?!
Віруючі абсолютно праві, що виступають проти абортів. Наука вже давно довела, що людина утворюється при заплідненні яйцеклітини. Тобто аборт є буквально вбивством дитини. Вбивством, яке не можна виправдати “соціальним становищем” чи просто небажанням жінки народжувати дитину. В 1993-2023 за офіційними даними абортами було вбито шість мільйонів українців — цю страшну цифру можна порівняти з кількістю українців, вбитих в Голодомор 1932-33!
Аборт може бути виправданим хіба що у випадках порушень вагітності і, можливо, в разі зґвалтування — в цьому разі відповідальність за вбивство дитини несе ґвалтівник. Таким самим вбивством є і відмова українцям в праві на безкінечне продовження життя через кріоніку та інші технології. А свідома відмова від кріоніки та інших технологій продовження життя для самого себе — ніщо інше як самогубство, яке в християнстві вважається гріхом.
В США в кріоніці зацікавлений мільярдер Пітер Тіль, який уклав контракт на кріоніку з Alcor. Він належить до гуртка неореакціонерів, впливових в адміністрації Трампа. Втім, попри його вплив, ми не бачимо від нього відчутних кроків з налагодження кріоніки на рівні держави для всіх американців. Певно тому що філософія неореакції не передбачає соціальної держави. Неореакціонери прагнуть безсмертя, але не для всієї нації, а лише для самих себе, тобто обмеженого кола багатіїв, таких як сам Пітер Тіль. Вони самі хочуть стати такими собі безсмертними богами, і для цього наявної в приватних фірмах кріоніки їм більш ніж достатньо. Українська технократія відрізняється від американської неореакції тим, що пропонує безсмертя та розвиток для всієї української нації. Тим, що спирається на український націоналізм, а не тупо на гроші.
Націоналізм українського технократа — це і про захист ненароджених українців від вбивства абортом, і про безсмертя для українців через технології, починаючи з кріоніки.