Технологічний прогрес означає дві крайнощі, схожі на ситуацію “пан або пропав”. Вони можуть привести як до технологічної утопії, так і до не менш технологічної антиутопії. Третій варіант — залишити все як є, але подальша деградація української держави зведе нанівець головне досягнення 90-х років — незалежність.
Технологічний прогрес змінює правила гри для всіх. В світі, оплутаному відеокамерами, підключеними до централізованої системи розпізнання облич та іншими технічними новаціями з нагляду за людьми, ризик встановлення тиранії як ніколи високий. Паніка навколо COVID-19 значно прискорила поступ електронного тоталітаризму, розв’язавши руки в обмеженні прав і свобод людей як авторитарним, так і демократичним режимам по всьому світу.
Ми вже спостерігаємо тенденцію встановлення електронного тоталітаризму в комуністичному Китаї. Там запроваджується система “соціального кредиту”. Людям, які догодили режиму, даються різного роду пільги. Людям, які поводяться “погано” (не лише в сенсі порушення офіційного законодавства) не дадуть влаштуватися на роботу, отримати медичну допомогу і навіть не пустять в громадський транспорт. “Соціальний рейтинг” там не відкритий, а тіньовий, ніхто не знає своїх балів.
Особливо сильним режим електронного тоталітаризму є на заході Китаю. Там живуть уйгури — тюркський мусульманський народ, родичі киргизів та казахів. Використовуючи ісламський тероризм як привід, китайська влада встановила там жорсткий поліцейський режим.
В уйгурських містах неможливо пройти між кварталами без того щоб пред’явити посвідчення на КПП. Всюди висять відеокамери, підключені до централізованої системи нагляду. На входах до магазинів — сканування очей. Інтернет жорстко цензурується та знаходиться під наглядом, не-китайські месенджери з шифруванням блокують, а китайські відстежуються владою. В будь-який момент влада може провести обшук в житлі уйгура без жодного попередження та санкції суду. За знайдений при обшуку Коран або книги з історії уйгурів можуть не лише обнулити рейтинг, а й посадити до “табору перевиховання”. При цьому, за вивчення китайської мови дають додачу до “соціального кредиту”.
Фактично відбувається етноцид уйгурів. Китайців масово переселяють в той регіон. Уйгури як нація можуть зникнути в найближчі десятиліття. Не рахуючи малочисельної еміграції, яка теж поступово розчиниться в чужих країнах. Все це є слідством того, що уйгури втратили власну державність.
Минулі абзаци були ще в першій версії, оприлюдненій в грудні 2021. З тих пір війна показала що буде з Україною в разі окупації. На окуповані території, такі як Маріуполь, російські окупанти масово завозять чужинців. По факту, відбувається заміщення корінного українського населення. Українці, які залишились в окупації, стають там національною меншиною. Про електронний тоталітаризм там ще не чутно, але це, вочевидь, не більш ніж питання часу.
В той самий час, на неокуповані території України прозахідна вата хоче завезти мігрантів-чужинців, як це відбувається в країнах західної Європи. Там мігранти влаштовують теракти та розводять злочинність за потурання поліції та влади. Мільйони мігрантів, які розмножуються швидше ніж європейці, цілі школи де дітей мігрантів більше ніж дітей європейців — все йде до того, що європейці стануть меншинами на власній землі, як уйгури та американські індіанці.
Ми, українці, ні в якому разі не повинні допустити цього в Україні. Навіть якщо ми не будемо швидко розмножуватись, навіть якщо нас буде лиш пара десятків мільйонів, ми все ще зможемо утримати територію України, якщо проведемо технократичну модернізацію країни. Головне мати достатньо засобів ураження, щоб знищувати ворогів, охочих до наших земель та ресурсів, і сталеву волю не пускати до себе мігрантів-чужинців.
В 2016 українці міста Яготин на Київщині не дали поселити в своє місто “біженців” з Сирії, Афганістану, Сомалі та інших дуп світу, як це хотіла зробити Державна міграційна служба за домовленістю з ЄС. Яготинці виходили на протести з вимогою замість чужинців поселити до центру біженців внутрішніх переселенців (тоді вже був окупований Крим та йшла війна на Донбасі) і погрожували владі: якщо мігрантів таки заселять без згоди громади — з Яготина почнеться третій майдан. Яготинці показали, що ЄС та місцевих чинуш-комсомольців, які безхребетно виконують вказівки з-за кордону, можна і треба посилати під три чорти.
Війна показала, що український народ може так само дати відсіч і зовнішньому ворогу. В Києві та Сумах, в критичні моменти перших днів повномасштабного вторгнення РФ в лютому 2022, українцям роздавали зброю на руки, без документів. І українці змогли відбити там російську навалу. При цьому, попри масову роздачу зброї, а у випадку Сум ще й евакуацію поліції — масового сплеску криміналу не сталося. Злочинність навпаки була мінімальною.
підкорення мікросвіту)
Водночас, південь України, де українцям зброю масово не роздавали, російські загарбники змогли окупувати за лічені дні. Кацапи змогли навіть переїхати річку Дніпро, окупувати Херсон і дійти до околиць Миколаєва. Тоді беззбройні українці Херсону та інших окупованих міст півдня України виходили на масові протести проти озброєних загарбників. А якби в них тоді була зброя — російської окупації взагалі не було б!
Так само сумнівно, що озброєних чоловіків ТЦКшники хапали б на вулицях. Через понад рік після перших бусифікацій стає очевидним, що такого роду “мобілізація” не має нічого спільного з роботою на фронт та перемогу, адже бусифіковані невдахи — військові зазвичай погані. Натомість, кидається в очі збагачення посадових осіб, таких як одеський військком Борісов з його віллами в Іспанії.
ТЦК, поліція та інші силові структури з роздутим штатом виродились в кримінально-комерційні структури з заробляння грошей на хабарах та криміналі. Те саме можна сказати про армійське начальство, яке робило кар’єру в 1991-2013, в умовах коли вся система була налаштована на дерибан армії.
Тому ми й маємо корупцію посеред війни та цирк з ТЦК замість централізованої технократичної модернізації збройних сил. В таких умовах, більшу частину функціоналу з забезпечення правопорядку треба віддати самим громадянам, роздавши їм зброю. Кримінальні елементи вже й так мають зброю, але вони не зможуть безкарно чинити злочини проти озброєних громадян. Рівень злочинності різко впаде, і державні силові структури зможуть зосередитись на боротьбі з зовнішнім ворогом.
Окремих слів варта цифровізація, яку провадить влада. Проводиться вона на вразливій елементній базі інформаційних технологій, яка легко раз за разом дистанційно взламується російськими та іншими хакерами. За один лиш грудень 2024 — зламані державні реєстри і непрацюючий сайт Міністерства юстиції. Краще ніякої цифровізації, ніж така.
Вибори до всякого роду антикорупційних громадських рад проводяться через Дію та телефонні голосування. Мало того що ці ради непотрібні (про це в главі 1.4), так вони ще й нелегітимні. Громадянин, який відмовляється користуватись Дією чи мобільним телефоном, не може проголосувати, водночас шахраї з ботофермами або хакери які взламали чужі телефони з Дією — можуть накручувати скільки завгодно голосів.
В такій ситуації проводити електронні вибори Президента чи Верховної Ради є чистим шахрайством. Якщо на момент участі Української технократичної партії у виборах вороги нації введуть електронне голосування — ми мусимо вийти на протести і домагатись щоб вибори проводились виключно на папері.
В цілому, українська нація ще не в такій безнадійній ситуації як уйгури в Китаї. Як би важко нам не було, ми все одно в українській державі. Державі, в якій ми повноправні громадяни, в якій ми в разі чого можемо вийти на протест, в якій ми, врешті-решт, можемо офіційно зареєструвати партію та перемогти на виборах. Головне — не змарнувати наші можливості.