Нам потрібна не просто держава, а технологічна наддержава. Ми вже живемо в такому світі де одні країни рухають науково-технічний прогрес, а інші пасуть задніх. В майбутньому поділ за технологічним розвитком буде ще сильнішим. Світ буде ділитися на наддержави, які мають за собою колосальні ресурси космосу, та другорядні країни , які “доїдають” жалюгідні крихти в себе під ногами.
В одній лиш Сонячній системі є десятки великих космічних тіл, з яких поділена між державами лиш Земля. Наразі Місяць, Марс, Венера, інші планети та астероїди ніким ще не зайняті. Ці території з відповідними ресурсами будуть належати тим державам, які першими їх займуть.
Україна має всі технічні можливості бути першою в світі державою, яка почне засвоєння ресурсів Місяцю. В главі, присвяченій СРСР, були згадані проекти повністю багаторазових аерокосмічних систем на основі українського Ан-225. Знищення цього літака дає нагоду переосмислити аерокосмічні системи порівняно з першою версією ідеологічних засад.
Екраноракетоплан — космічний апарат, який стартує прямо в космос з поверхні води. Не потребує космодромів зі стартовими столами і навіть аеродромів зі злітними смугами, як у випадку аерокосмічних систем на основі Ан-225. Потрібна лиш поверхня води, достатньо довга щоб розігнатись та злетіти.
Екранорактоплани можуть заправлятись воднем, отриманим прямо на місці. В Чорному морі нижче 100-200 метрів розчинений сірководень, який підлягає розкладенню на сірку (цінний промисловий ресурс) та водень — пальне з надвисокою енергетичною цінністю. В науковій праці про ресурси Чорного моря болгарський вчений Петко Дімітров пише, що це море являє собою природний біогеотехнологічний реактор, найбільший в світі генератор сірководню.
Заправлений рідким воднем екраноракетоплан дуже добре плаватиме в воді, адже густина скрапленого водню набагато менше за густину води. З технократичним підходом, Чорне море перетворюється на готовий космодром з гігантськими запасами пального.
Плани Ілона Маска з засвоєння Марсу відомі всьому світу, але його ракети все одно потребують дорогих та складних космодромів, спеціалізованих цехів з обслуговування. Вони не зможуть бути настільки ж дешевими в експлуатації як аерокосмічні системи навіть попри багаторазовість. А екраноракетоплан можна спеціально спроектувати так, що він потребував обслуговування не набагато складнішого, ніж звичайна авіація.
Розмір та стартову масу традиційних космічних ракет, в тому числі ракет Ілона Маска, обмежує розмір стартового столу космодрому. Сам Маск казав, що обрав ракети замість авіації тому що з літаками він упреться в обмеження стартової маси і все одно буде змушений повертатись до традиційних ракет. Екраноракетоплан ламає цю логіку, адже йому не потрібен навіть космодром. Його розмір обмежується лиш водоймою, з якої він стартує. Якщо стартувати з моря — екраноракетоплан може бути хоч кілометрових розмірів та мати мільйони тонн стартової маси, як найбільші океанські супертанкери-нафтовози.
Повністю багаторазовий екраноракетоплан може за один раз доставляти на орбіту навантаження приблизно 1/50 своєї стартової маси. Тисяча тонн стартової маси — багато для ракети, але нічого надприродного навіть за мірками дніпровських барж з зерном, і це 20 тонн на орбіту за раз. 10 тисяч тонн — це вже 200 тонн на орбіті за раз. Такі екраноракетоплани можна масово робити на судноверфях в Миколаєві.
Водночас, поки йде війна, Україна може запускати в космос малі екраноракетоплани з річок та озер. Зі стартовою масою 5 тонн можна закидувати понад 100 кг на суборбітальну траєкторію і бомбити РФ з космосу. В цьому нема нічого нереального: в Україні повно фахівців, здатних робити потрібні для цього ракетні та авіаційні двигуни. Нема лиш національної технократичної політичної еліти.
Україна може стати першою в світі космічною державою через море. Не проблемою буде щодня закидувати на орбіту вантажів на сотні — тисячі тонн. Взявшись за екраноракетоплани, ми за лічені роки випередимо в космічній експансії Ілона Маска та китайців разом узятих. Навіть коли вони вже візьмуться повторювати екраноракетоплани, їм буде не так легко повторити наш успіх, адже Чорне море з запасами сірководню є лише в чорноморських держав.
Рух в космічних умовах відрізняється від старту з Землі тим, що там можна використати значно ефективніші плазмові двигуни, які теж в Україні роблять. В них мала тяга (порядку 0,1-1 кг), що унеможливлює їхнє використання для старту з Землі, де потрібне велике прискорення і, відповідно, велика тяга. Зате продукти згоряння в хімічному двигуні вилітають зі швидкістю до 5 км/с, а плазмовий двигун може розігнати іони аж до 200-300 км/с, що означає, відповідно в 40-60 разів менший розхід робочого тіла для створення тієї самої тяги.
Для розгону іонів до таких великих швидкостей потрібно багато енергії. При цьому залежність між швидкістю іона та енергією, потрібною для його розгону, не лінійна, а квадратична. Наприклад, для прискорення іона в 2 рази швидше треба в 4 рази більше енергії, в 10 разів швидше — в 100 разів більше енергії. Це призводить до необхідності використання на космічних кораблях ядерних реакторів.
В моїй присутності директор Інституту прикладної фізики НАНУ (Суми) Володимир Юхимович Сторіжко та директор Інституту фізики плазми ННЦ ХФТІ (Харків) Ігор Євгенович Гаркуша обговорювали, зокрема, те, що плазмові двигуни — далеко не новина, і були (та є) проекти космічних апаратів з плазмовими двигунами та ядерними реакторами.
Питання розробки компактного ядерного реактора для космічного корабля (а також малих та середніх ядерних реакторів для електростанцій на Землі) полягає, зокрема, в підборі матеріалів. В Інституті прикладної фізики НАНУ є фахівці, які працюють саме над моделюванням радіаційної стійкості реакторних матеріалів.
В України є основні технології та фахівці, необхідні для розробки компонентів аерокосмічних систем, а аерокосмічні системи будуть здатні виводити в космос сотні-тисячі тонн на день. Є більшість технологій та фахівців, необхідних щоб розробляти космічні апарати на плазмових двигунах та ядерній енергії. Ці вантажі будуть виводитись не лише з дослідницькою метою на штиб знайти сліди води на Марсі та поставити там прапор України. Виводитись спочатку буде обладнання, необхідне для створення автономних роботизованих колоній на Місяці. Будуть в першу чергу налагоджуватись такі галузі промисловості, як видобування руд, металургія, машинобудування, ядерна промисловість та електроніка. Індустріальна роботизована колонія, маючи великі, ніким не зайняті, простори Місяцю, буде рости вже самостійно, без допомоги з Землі. Для початкового набору з розбудови відносно самодостатньої колонії має вистачити кількох тисяч тонн обладнання.
Маючи самодостатню роботизовану колонію, здатну переробляти мільйони (а згодом і більше) тонн сировини за рік, Україна матиме вагому економічну, зовнішньополітичну та військову перевагу перед державами, які подібних колоній не мають. Розвинена колонія на Місяці може в свою чергу виготовляти обладнання для побудови колоній на Марсі, Венері та інших планетах і астероїдах майже без допомоги з Землі. А українці отримають доступ до незліченних матеріальних ресурсів космосу.
Мікросхеми, зроблені на карбіді кремнію (про електроніку йдеться далі), можуть працювати навіть в умовах поверхні Венери (300-400 градусів). Коли говорять про космічну експансію, цю планету зазвичай впускають через її пекельну негостинність для людини. Але для індустріальної роботизованої колонії ця планета згодиться. Держава, яка спроможеться зробити роботів, здатних працювати в пекельних умовах Венери, отримає цілу планету розміром з Землю. Ми, українські технократи, не маємо права ігнорувати таку можливість.
2 березня 2025 Firefly Aerospace стала першою в світі приватною компанією, яка повністю успішно здійснила посадку зонда власної розробки на Місяць. В 2017 цю американську компанію викупив та врятував від банкрутства український бізнесмен Максим Поляков. При ньому, крім ракетних розробок, почалась і розробка місії «блакитний привид» (Blue Ghost) на Місяць.
30 грудня 2021 уряд США ухвалив рішення про примусове відчуження компанії у Полякова через його українське громадянство. Тобто, в громадянина України США віджали аерокосмічну компанію напередодні повномасштабного вторгнення РФ до України. Вочевидь, розрахунок був на те що Україна програє війну і за таку «дрібницю» як Firefly Aerospace в американців ніхто не спитає.
Українець Сергій Корольов був головним конструктором перших в світі космічних ракет, а українець Максим Поляков дав ладу першій в світі приватній компанії, яка посадила зонд власної розробки на Місяці. Ці приклади показують, що українці були та є передовою космічною нацією. Водночас, обидва ці приклади показують, як легко чужинці привлас-нюють космічні досягнення українців, якщо українці працюють в межах їхніх систем. Це стосується як комуністичного СРСР, так і капіталістичних США. Корольов свого часу став батьком радянської, а не української, космонавтики. Поляков дав ладу американській аерокос-мічній компанії, а не українській національній космічній програмі. Українська нація від досягнень Корольова та Полякова майже не отримала практичної користі.
Також історія Полякова добре показує нам як на практиці працює «вільний ринок» в умовах «країни розвиненої демократії». Поляков, до того як спробувати себе в аерокосмічному бізнесі, понад десять років був успішним бізнесменом. Він наївно вірив, що зможе повторити успіх Ілона Маска в чужій країні. Але закінчилась ця спроба нічим — як для самого Полякова, так і для української нації в цілому. Так, США це пішло на користь, але що ми, українці, з цього отримали?!
Розмови про космічну експансію зараз, коли у владних кабінетах сидять вороги нації, можуть звучати наївно. Але це означає лиш те, що шлях до космосу в нас один — через політику. Космічна експансія під проводом української держави з національною технократичною елітою на чолі дасть нашій нації міжпланетний статус. Територія України буде поширюватись на цілі планети, а згодом — інші зоряні системи. Це єдиний надійний спосіб забезпечити виживання та зростання могутності нашої нації.
Не спроможемось змінити політичну еліту, не захочемо йти шляхом космічної експансії, змарнуємо свої можливості та конкурентні переваги — космос поділять Ілон Маск з китайцями, а Україна так і залишиться відсталою країною з окупованими територіями в оточенні хижих сусідів.